станичний

-а, -е.

1) іст. Стос. до станиці (див. станиця I 1)), пов'язаний зі службою в ній. Станична служба.

2) Прикм. до станиця I 2), 3). || Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада.

••

Стани́чний отама́н іст. — у дореволюційній Росії – начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.

3) у знач. ім. стани́чний, -ного, ч., іст. Те саме, що стани́чний отама́н.